Жіноче лідерство: як Чугуївська громада долає виклики війни

Людмила Макаренко, керуюча справами Чугуївської громади Харківської області, розповіла про роль жінок в місцевому самоврядуванні і про те, як громада долає виклики війни.

Чугуївська громада налічує близько 39 тисяч населення, з яких 47% чоловіки, 53% жінки. Громаду очолює Галина Мінаєва, яка вже п’яту каденцію займає посаду голови. У складі депутатського корпусу Чугуєвської міської ради жінки складають третину.

У сфері гендерної рівності громада має такі напрацювання:

  • Гендерний профіль громади;
  • План заходів щодо впровадження гендерної політики у м. Чугуїв;
  • Підписана Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад;
  • План імплементації Європейська хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад у м. Чугуїв.

Чугуїв долучився до проектів з гендерної рівності ще в 2014 р., співпрацюючи у цьому з місцевими та міжнародними організаціями. Ми робили гендерний бюджетний аналіз програм, застосовували програмно-цільовий метод у плануванні та бюджетуванні.

А 24 лютого розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну… Фото нашої жінки, яка однією з перших потрапила під обстріли у Чугуєві, стало візитівкою війни. Громада станом на початок листопада втратила 38 цивільних жителів, серед яких – троє дітей.

Виконком вийшов на роботу 24 лютого о 6-й годині ранку. З цього часу у нас почалося нове життя. Ми швидко перепрофілювались, почали консультуватись з військовими щодо наших подальших дій. Ми по-жіночому, по-материнські почали опікуватись нашими мешканцями. У першу чергу – робити укриття, забезпечувати громадським харчуванням, розселяти людей з пошкоджених будинків.

У нас в громаді було багато пошкоджень – об’єктів житлово-комунального господарства (водопостачання, котельні), об’єктів освіти, закладів культури, фізкультурно-оздоровчий комплекс, багатоповерхівок, приватних будинків. Майже 50% будівель зруйновано. Постраждала аграрна сфера – зерносховища, техніка, землі. Зруйновано мостове господарство.

Але міська голова зібралась з силами, зібрала депутатський корпус, представництво комунальних підприємств і розпочала роботу. Ми приймали звернення від громадян через кол-центр – на допомогу, медикаменти, бо спочатку у нас не працював жоден магазин, жодна аптека.

Ми налагодили роботу нашого виконкому, спрямували її на задоволення потреб мешканців. В найбільш гарячий період багато людей з громади виїхали, але члени виконкому залишились.

Ми продовжували приймати рішення – за цей час прийнято понад 150 рішень, з них 80 на підтримку обороноздатності військових формувань та громади – в основному на аварійно-відновлювальні роботи.

Перелаштували роботу ЦНАП, який став консультаційним центром. Ми реєстрували ВПО, забезпечували участь людей у програмі «Прихисток», опрацьовували анкети для компенсації від Червоного Хреста.

Ми виділяли з міського бюджету кошти підприємствам ЖКГ для життєдіяльності міста та усунення наслідків війни – відновлювали дорожнє господарство, робили переправи, будували фортифікаційні споруди для міста, заготовляли будівельні матеріали, робили гроби.

Займались розвезенням гуманітарної допомоги, особливо у віддалені села. Дякуючи нашим колегам, партнерам, волонтерам ми отримали для міста три автомобілі швидкої допомоги, ліки, перев’язувальні матеріали. У нас були перебої з опаленням, тому ми купували буржуйки з місцевого бюджету. Тобто робили те, чим ніколи до цього не займались.

Трансформували роботу нашого територіального центру соціального обслуговування в гуманітарний Хаб, і продовжили надавати соціальні послуги підопічним. Крім того, надавали адресну натуральну та грошову допомогу, набори гуманітарної допомоги для ВПО та соціально-незахищених верств населення. Отримали підтримку у цьому від інших громад України, за що ми їм дуже вдячні – Львівській, Городоцькій, Дунаєвецькій громадам. Вони допомагали нам консервацією, продуктами, одягом, медикаментами.

Щоб відволікати людей від бомбардувань, ліпили пряники та розмальовували їх, робили обереги для підтримки військових – це була своєрідна арт-терапія.

І вся ця робота виконувалась руками жінок, оскільки більшість чоловіків пішли на фронт. У нас три військові частини в громаді і тому більшість чоловічого населення в тій чи іншій мірі задіяні в ЗСУ.

Не залишали без нагляду дітей з інвалідністю. 26 таких дітей залишились у місті і ми постійно надавали їм допомогу – і продовольством, і медикаментами. Завдяки нашим колегам з Чернівецької області ми отримали товари для дітей – альбоми, фарби, фломастери, щоб діти могли займатись творчістю та відволікатись  від вибухів, які лунали за вікном. Провели конкурс малюнків і на Пасху разом з пасками передали їх нашим військовим.

Ми проводили наради з військовими, купували для них дрони, антидрони, буржуйки, генератори, автомобілі, використовуючи субвенцію з міського бюджету на їх матеріально-технічне забезпечення. Ліпили вареники, пекли пироги, плели сітки і їздили на передову, щоб передати це військовим.

За час з 24 лютого у нас народилось 114 дітей, незважаючи на всі події. Ці жінки не виїжджали, бо хотіли залишатись поряд зі своїми чоловіками. Ми знаходили можливість замість пакунків малюка, які держава тимчасово не могла надавати, робити такі пакунки малюка з гуманітарної допомоги та підтримувати наших породіль.

Було багато незвичної роботи. Між вибухами ми відзначали День вишиванки, саджали клумби, брали участь у велопробігу з нагоди Дня прапора, зрештою – святкували Дні народження, ходили в кафе, коли вони відчинялись. А також розмалювали постамент, на якому колись стояв пам’ятник Леніну, українською символікою.

Більшість у керівництві міста у нас жінки, і старости також жінки. Між боями та нарадами, ремонтом критичної інфраструктури ми згадували про це і телефонували своїм рідним, дітям, онукам…

Ми знали, що ми – жінки – сильні. Ми зможемо.

Ця війна нас загартувала, довела, що немає такого, чого б ми не змогли зробити.

У нас буде гарне квітуче місто. Ми пишалися своїми жителями. Тепер ми пишаємось всіма людьми, які причетні до відстоювання нашої держави. Це хлопці і дівчата. Кілька колег з міської ради також пішли до ТРО та обороняють наше місто.

Ми разом і ми переможемо!

* за матеріалами сайту "Децентралізація"

Члени Асоціації 

 
 
За результатами виборів 25.10.20 року у області обрано 56 голів сільських, селищних, міських громад та місцевих рад і сформовано склад 7 нових районних рад.
 
У складі Асоціації об’єдналися 61 місцева рада, в тому числі - 53 сільських, селищних, міських рад, 7 районних рад та обласна рада, що складає 95% від загальної кількості рад Харківщини. Детальніше...