2 серпня 2026 року в Європейському Союзі почала застосовуватися більшість положень Закону про штучний інтелект - EU Artificial Intelligence Act.
Це перше комплексне законодавче регулювання AI у світі. Воно встановлює правила для тих, хто розробляє, продає або використовує такі системи, зокрема й для органів місцевого самоврядування.
AI Act був ухвалений у 2024 році. В його основі закладено ризик-орієнтований підхід: що більший вплив технологія може мати на права людини й суспільство, то суворіші вимоги до її використання.
Для муніципалітетів країн ЄС це стосується AI-рішень у соціальному захисті, житлових програмах, освіті, працевлаштуванні, управлінні інфраструктурою та наданні адміністративних послуг.
Наприклад, системи, які беруть участь у розподілі соціальної допомоги, оцінюванні заявників на житло чи підготовці адміністративних рішень, можуть бути віднесені до категорії високого ризику. У таких випадках недостатньо просто придбати або запустити сервіс. Місцева влада має передбачити людський контроль за його роботою, вести документацію та журнали роботи системи, оцінювати можливий вплив на основні права громадян, управляти ризиками й стежити за якістю даних.
Водночас частина практик із використанням AI в ЄС заборонена. Йдеться, зокрема, про соціальне рейтингування громадян, застосування систем розпізнавання емоцій на робочих місцях і більшість випадків біометричної ідентифікації в реальному часі у публічному просторі.
Окремо закон вимагає прозорості. Людина має розуміти, коли вона спілкується не з працівником міської ради, а з чат-ботом, або коли отримує повідомлення, створене штучним інтелектом.
Місцева влада вже давно не обмежується електронними чергами чи онлайн-заявами. Громади використовують цифрові інструменти для аналізу даних, внутрішньої роботи, комунікації з мешканцями та надання послуг. Генеративний AI додав до цього підготовку документів, опрацювання великих масивів інформації, створення текстів і перші відповіді на звернення людей.
Технології розвиваються швидше, ніж звичка перевіряти, як саме вони впливають на людей. Тому для муніципалітетів питання вже не лише у тому, чи варто користуватися AI. Важливіше — де він справді допомагає, хто відповідає за його рішення і чи має мешканець можливість зрозуміти та оскаржити їх.
Україна не є членом ЄС, тож EU AI Act не застосовується до неї безпосередньо. Однак у процесі євроінтеграції цей документ варто сприймати як орієнтир. Українські громади, які розвивають цифрові сервіси, можуть уже зараз закладати в роботу з AI зрозумілі правила, захист прав громадян і прозорість.
Йдеться не про відмову від нових технологій. Йдеться про те, щоб у публічному секторі штучний інтелект не ставав ще однією непрозорою системою, рішення якої неможливо пояснити.
*За матеріалами сайту:«Децентралізація».
