8 липня уряд затвердив новий Порядок використання коштів Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) та Порядок оцінки і пріоритезації середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій регіонів і територіальних громад.

Відповідні рішення були розроблені Міністерством розвитку громад та територій України. Важливо, що схвалення згаданих документів відбувається відповідно до рекомендацій Європейської Комісії, викладених у Звіті про прогрес України в межах Пакета розширення ЄС 2025 року.

Затверджені порядки визначають прозору та зрозумілу систему використання коштів ДФРР, а також механізм відбору й пріоритезації проєктів, які фінансуватимуться за рахунок фонду.

«Державний фонд регіонального розвитку є одним із ключових інструментів фінансування розвитку громад і регіонів. Нові правила забезпечують прозорий механізм спрямування коштів для реалізації середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій регіонів і громад. Більше того, оновлений підхід фінансування також наближатиме систему управління публічними інвестиціями до принципів політики згуртованості Європейського Союзу», — наголосив Олексій Кулеба, віцепрем’єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на фінансування Державного фонду регіонального розвитку передбачено 2 млрд гривень.

Кошти фонду у 2026 році спрямовуватимуться на реалізацію середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій регіонів і територіальних громад, які відповідають:

• Державній стратегії регіонального розвитку та Плану заходів з її реалізації;
• регіональним стратегіям розвитку та планам заходів;
• стратегіям розвитку територіальних громад та планам їх реалізації.

Відповідно до затвердженого порядку:

• 30% коштів ДФРР буде спрямовано на реалізацію проєктів, що забезпечують виконання завдань Державної стратегії регіонального розвитку;
• 70% — на реалізацію проєктів, визначених регіональними стратегіями розвитку та стратегіями територіальних громад.

Новий порядок також встановлює чіткий розподіл повноважень між усіма учасниками процесу підготовки, оцінки та пріоритезації інвестиційних планів, а також запроваджує єдину методологію їх оцінювання на основі показників соціально-економічного розвитку та визначених критеріїв.

Ухвалене рішення є важливим етапом впровадження реформи управління публічними інвестиціями та сприятиме більш ефективному використанню бюджетних коштів, розвитку територій і наближенню української регіональної політики до європейських підходів. 

Національне агентство з питань запобігання корупції спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України розробили та презентували гайд «Повідомлення про корупцію» — електронний посібник, який у доступній та зрозумілій формі пояснює механізми повідомлення про корупційні правопорушення.

«Довідник створено в межах реалізації заходів, спрямованих на підвищення обізнаності громадян щодо запобігання та протидії корупції. У посібнику зібрано базову інформацію про види корупційних правопорушень і передбачену за них відповідальність, підслідність правоохоронних органів, повноваження НАЗК, загальні вимоги до повідомлень та особливості звернень до Національного агентства. Окрім цього, гайд містить інформацію про канали повідомлення щодо можливих фактів корупції та алгоритм розгляду таких звернень», — зазначила начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції виконавчого апарату Харківської обласної ради Томіла Погуляєва. 

Ознайомитися з електронною версією посібника «Повідомлення про корупцію» можна за посиланням.

Новий гайд покликаний допомогти громадянам краще орієнтуватися в механізмах повідомлення про корупцію та сприяти формуванню в суспільстві принципів доброчесності й відкритості.

Повномасштабна війна не лише змінила форми громадської участі а й продемонструвала, що в різних умовах виникають різні моделі громадської участі. Саме такого висновку дійшли автори дослідження «Практики залучення жителів до процесу формування та реалізації місцевої політики», яке охопило 103 територіальні громади України. Аналіз показав, що сьогодні громади реагують на виклики війни по-різному, а отже, універсальної моделі громадської участі більше не існує.

Чому універсальної моделі більше не існує

Одним із головних висновків дослідження стало те, що сьогодні вже неможливо говорити про громадську участь як про єдину універсальну модель. Аналіз показав, що характер взаємодії між владою та жителями безпосередньо залежить від умов, у яких працює громада.

Саме тому в межах дослідження територіальні громади були згруповані у чотири категорії: тилові, прифронтові, деокуповані та громади, які працюють в екзилі. Кожна з них виробила власні підходи до залучення жителів, оскільки виклики, з якими вони стикаються, принципово різні.

Для громад, що працюють в екзилі, громадська участь стала способом зберегти зв'язок із жителями, які були змушені залишити свої домівки, та підтримувати громаду як єдину спільноту. Для деокупованих територій вона перетворилася на один із ключових інструментів відновлення довіри між владою та жителями. Прифронтові громади шукають баланс між відкритістю та безпекою, тоді як тилові громади продовжують розвивати інструменти участі, адаптуючи їх до нових умов війни.

Саме це дозволило авторам дослідження зробити один із ключових висновків: сьогодні універсальної моделі громадської участі не існує. Натомість громади поступово формують різні моделі взаємодії, кожна з яких відповідає конкретним умовам і потребам.

Практика адаптувалася швидше, ніж очікували

Кількісні результати дослідження підтверджують, що повномасштабна війна не призвела до згортання громадської участі, а суттєво змінила її форми.

Сьогодні 85,8% усіх зафіксованих практик реалізуються в онлайн-форматі, ще 12,4% у гібридному. Таким чином, дистанційна взаємодія перестала бути тимчасовим рішенням і фактично стала основним способом комунікації між органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями та жителями.

Водночас дослідження показало, що цифровізація не означає уніфікації. Онлайн-інструменти використовуються для різних цілей: від консультацій щодо місцевих рішень до підтримання постійного зв'язку з релокованими жителями, проведення громадських обговорень, опитувань і навіть підготовки стратегічних документів.

Сучасний стан регулювання

Водночас дослідження виявило ще одну важливу тенденцію. Попри активний розвиток нових форматів взаємодії, більшість із них досі залишається поза межами чинного нормативного регулювання.

Лише 21,3% проаналізованих практик мають нормативне закріплення. Решта виникла як відповідь громад на нові виклики війни та поступово стала частиною їхньої повсякденної діяльності.

Це означає, що сьогодні саме практика визначає напрям розвитку громадської участі, тоді як нормативне регулювання лише поступово адаптується до вже сформованих підходів. Онлайн-консультації, гібридні громадські слухання, електронні опитування, залучення релокованих жителів до обговорення місцевих рішень активно використовуються громадами незалежно від того, чи передбачені вони локальними нормативними актами.

Саме тому одним із ключових завдань на найближчі роки стає не створення нових форм громадської участі, а вироблення спільних принципів їх застосування, які дозволять громадам і надалі зберігати необхідну гнучкість, водночас забезпечуючи прозорість, довіру та легітимність ухвалених рішень.

Не одна модель, а спільна рамка розвитку

Головний висновок дослідження полягає не лише в тому, що універсальної моделі громадської участі більше не існує. Він також показує, що громади не потребують однакових рішень. Натомість їм потрібна спільна рамка, яка допоможе формувати власні моделі участі відповідно до місцевого контексту, безпекових умов і потреб жителів.

Саме тому автори дослідження пропонують зосередитися не на уніфікації інструментів, а на принципах, які мають залишатися незмінними незалежно від того, які саме механізми використовує громада.

Таку рамку розвитку вони пропонують вибудовувати за трьома взаємопов'язаними напрямами.

Перший напрям передбачає створення якісної локальної нормативної основи для громадської участі. Йдеться не про механічне перенесення типових положень чи однакових переліків інструментів, а про розроблення процедур, які справді відповідають умовам конкретної громади та забезпечують зрозумілі правила взаємодії між владою і жителями.

Другий напрям стосується розвитку сучасних форматів участі. Насамперед це інтеграція цифрових і гібридних механізмів, використання різних каналів комунікації та створення можливостей для участі жителів незалежно від їхнього місця перебування. Особливого значення це набуває для громад, жителі яких були змушені виїхати або тимчасово проживають за межами своєї громади.

Третій напрям передбачає перехід від окремих консультацій до системної громадської участі, коли взаємодія з жителями стає постійною складовою місцевого врядування. У такій моделі громадська участь перестає бути формальною процедурою й інтегрується в процес підготовки, ухвалення та реалізації місцевих рішень.

Незалежно від того, яку модель участі обере конкретна громада, автори дослідження рекомендують звернути увагу на кілька ключових напрямів розвитку:

• розробити мінімальні стандарти дистанційної та гібридної громадської участі;
• інтегрувати механізми участі з державною цифровою ідентифікацією;
• враховувати особливості різних типів громад під час розроблення законодавства та локальних нормативних актів;
• забезпечити обов'язковий зворотний зв'язок щодо результатів консультацій;
• використати процес оновлення статутів територіальних громад як можливість інтегрувати сучасні моделі участі в локальну нормативну базу.

Чого навчає міжнародний досвід

Окремий розділ дослідження присвячено аналізу практик країн з успішним досвідом цифрової демократії. Розглянуто приклади Естонії, Ісландії, Польщі, Франції та Іспанії.

Незважаючи на відмінності між національними моделями, автори виділяють три спільні чинники ефективності: надійну цифрову ідентифікацію учасників, обов'язковий зворотний зв'язок від органів влади та нормативне визнання результатів громадської участі.

Експерти вважають, що саме ці принципи мають стати основою подальшого розвитку української системи громадської участі.

Автори дослідження підкреслюють, що його мета полягала не лише у фіксації практик, які сформувалися в українських громадах під час війни, а й у започаткуванні професійної дискусії про майбутнє громадської участі в Україні.

Як зазначає аналітикиня проєкту «Формування правової основи та посилення громадської участі у відновленні деокупованих територій» Ірина Гайдучик:

«Метою цього дослідження було не просто зафіксувати існуючі практики громадської участі під час війни. Для нас воно стало відправною точкою для ширшої розмови про те, як змінюється взаємодія між владою та жителями, які інструменти вже працюють, а які ще потребують розвитку. Саме тому дослідження не є нашим кінцевим результатом. Нашою кінцевою метою є діалог між громадами, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, експертами та самими жителями. Ми хочемо спільно шукати відповіді на те, як зробити громадську участь більш системною, впливовою та адаптованою до умов війни.»

Наступним етапом роботи стане підготовка практичного путівника, який допоможе громадам інтегрувати сучасні моделі громадської участі в ухваленні власних локальних рішень. Його розроблення відбуватиметься у відкритому діалозі з представниками органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій, експертного середовища, громадських організацій та активними жителями.

Асоціація самоорганізації населення запрошує всіх, хто працює над розвитком громадської участі, долучитися до цієї роботи. Якщо у вашій громаді є власні практики, рішення, нормативні напрацювання або приклади використання цифрових, дистанційних чи гібридних форматів участі, поділіться ними з командою проєкту. Чим ширшим буде коло залучених громад і представлених практик, тим кориснішим стане майбутній путівник для всієї системи місцевого самоврядування України.

Цю публікацію підготовлено ВГО «Асоціація самоорганізації населення» в рамках проєкту “Формування концептуальних та правових засад ефективного повоєнного відновлення деокупованих територій України”, який підтримується Міжнародним фондом “Відродження”. Проєкт реалізується у співпраці ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини” та ГО “Асоціація “Відродження та Розвиток”.

Українським виробникам садівничої продукції представлять нові можливості для впровадження кліматично сталих технологій та залучення фінансування. Під час презентації програми «Зелене фермерство у галузі садівництва» учасники дізнаються, як поєднати грантову підтримку та пільгове банківське кредитування для розвитку своїх господарств.

Захід об'єднає представників Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, міжнародних партнерів, фінансових установ, наукової спільноти та аграрного бізнесу.

Учасникам презентують механізм реалізації програми, яка передбачає комплексну підтримку мікро-, малих і середніх підприємств садівничої галузі для впровадження сучасних кліматично орієнтованих рішень.

Під час презентації йтиметься про:

• механізм реалізації програми;
• умови участі для мікро-, малих і середніх підприємств;
• можливості грантового фінансування та пільгового кредитування;
• роль міжнародних партнерів і банків у реалізації програми;
• перспективи розвитку кліматично сталого садівництва в Україні.

Дата: 15 липня 2026 року

Час: 11:00

Місце: пресцентр «Укрінформ» (м. Київ)

Формат: офлайн та онлайн.

Попередня реєстрація є обов'язковою: https://forms.gle/yo1KKFNV5Qyz1uF47 

Онлайн-трансляція заходу буде доступна на YouTube-каналі «Укрінформ»:

Захід організований в межах регіонального проєкту «Підготовка країн Східного партнерства до Європейського зеленого курсу» (PROGRESS), який фінансується Федеральним міністерством довкілля, захисту клімату, охорони природи та ядерної безпеки Німеччини (BMUKN) у рамках Міжнародної кліматичної ініціативи (IKI). Проєкт реалізує консорціум організацій на чолі з GIZ за участю OECD, RECC, EBA Moldova та ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у партнерстві з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, Національною установою розвитку, Інститутом захисту рослин НААН, НУБіП та Міжнародною фундацією розвитку.

*За матеріалами сайту:«Міністерство економіки,довкілля та сільського господарства України».

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомляє, що Постановою КМУ від 15.05.2026 № 617 «Зміни щодо особливостей виплати окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України», змінено підхід до порядку виплати окремих видів державної допомоги сім’ям із дітьми.

Відповідно до змін для таких видів «дитячих» виплат: «Пакунок малюка»; для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку; «єЯсла»; «Пакунок школяра», – запроваджується єдиний спеціальний рахунок.

Як здійснюватиметься виплата

– Якщо заяву подано через Портал Дія: гроші надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, до якого емітовано електронний платіжний засіб – Дія.Картка, відкритий в одному з уповноважених банків.

– Якщо заяву подано у паперовій формі: гроші надходять або на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, до якого емітовано електронний платіжний засіб – Дія.Картка, відкритий в уповноваженому банку, або на інший спеціальний рахунок, відкритий у будь-якому уповноваженому банку.

Усі раніше відкриті рахунки із спеціальним режимом використання продовжують діяти в повному обсязі – переоформлювати їх непотрібно. Якщо у людини відкрито кілька спеціальних рахунків, виплата надходитиме на той, який було відкрито останнім.

Крім того:
– скасовано будь-які обмеження щодо строків використання коштів;

– уніфіковано спеціальні коди категорій діяльності суб’єктів господарювання, оплата яким може здійснюватися за рахунок коштів зазначених допомог.

Грошові виплати сільськогосподарським виробникам для проведення польових робіт передбачені Програмою підтримки сільського господарства в Харківській області на 2026 рік та Порядком використання коштів обласного бюджету.

За ініціативи Міністерства розвитку громад та територій стартує проєкт з формування національних бригад відновлення. 

Відповідна постанова уряду була схвалена на засіданні Кабміну 8 липня. 

Бригади допомагатимуть громадам оперативно ліквідовувати наслідки російських атак, відновлювати критичну інфраструктуру та повертати людям світло, тепло і воду після обстрілів.

Ініціатива передбачає створення механізму, який дозволить залучати до аварійно-відновлювальних робіт кваліфікованих спеціалістів, техніку та необхідне обладнання з різних регіонів країни туди, де вони потрібні найбільше.

Уряд спростив для підприємств-учасників програми страхування воєнних ризиків процедуру підтвердження збитків за зруйноване майно та збільшив термін подання заявок на компенсацію страхових премій. Відповідні зміни до державної програми ухвалив Кабінет Міністрів України на засіданні 8 липня 2026 року.

«Разом з бізнесом ми продовжуємо удосконалювати умови страхування воєнних ризиків. Відтепер програма стане більш гнучкою: для отримання компенсації у прифронтових регіонах уряд дозволив подавати одну загальну заяву на все майно та використовувати для підтвердження збитків ще й висновки судових експертів. А за компенсацією страхової премії підприємства тепер зможуть звертатись протягом усього періоду дії договору. Ці зміни допоможуть підприємцям швидше залучати кошти для відновлення виробництва та збереження робочих місць», - зазначив міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев.

Основні зміни:

Компенсація за пошкоджене майно для підприємств у прифронтових регіонах:

• Єдина заява на все постраждале майно: Уряд скасував вимогу подавати окрему заяву на кожну пошкоджену або знищену одиницю майна. 
• Більше можливостей підтвердити розмір збитків: Відтепер розмір компенсації зможе визначатись не лише на основі звіту про оцінку майна, а й на підставі висновку судового експерта. Це позбавить бізнес необхідності замовляти додаткові оцінки, якщо вже є результати експертизи. 
• Спрощення подачі заявки щодо пошкодженого або знищеного обладнання та мереж:Підприємства можуть подати заяву щодо виробничого обладнання та інженерних мереж одразу, щойно зберуть необхідні документи (акти ДСНС/поліції/витяг з ЄРДР, підтвердження власності та оцінку збитків). Їм більше не потрібно чекати, поки держава внесе ці дані до Реєстру пошкодженого майна.
• Уточнення щодо транспортних засобів: Кабмін визначив, що транспортні засоби, самохідні машини та спецтехніка, які підлягають державній або відомчій реєстрації (автомобілі, причепи, трактори тощо), не належать до категорії «виробниче обладнання». Відповідно, програма не покриватиме збитки за них.
• Врегульовано порядок нарахування компенсацій: Якщо підприємство отримало відшкодування від третіх осіб (наприклад, від страхової компанії), держава зменшить розмір своєї компенсації на відповідну суму.  Якщо виплата від третіх осіб надійшла після отримання державної компенсації і сумарно перевищила розмір реальних збитків, бізнес має повернути різницю державі.

Компенсація страхових премій для підприємств по всій території України:

• Більше часу на подачу заявок: Уряд скасував 60-денний дедлайн з дати укладення договору. Тепер компанія може подати заявку на виплату компенсації починаючи з 31-го дня після укладення договору страхування та ще протягом 30 днів після його закінчення.
• Додатковий час для приєднання до програми: Підприємства, які уклали договори страхування після 1 січня 2026 року, але одразу не подали заяву, можуть звернутися до страховика щодо участі у програмі до 1 серпня 2026 року (раніше цей строк спливав 1 травня).
• Спрощені вимоги до застрахованого майна:Для отримання компенсації підприємству достатньо мати майно на праві власності. Уряд прибрав вимогу, яка зобов'язувала підприємців використовувати це майно в «основній діяльності».
• Уточнення розрахунку ліміту: Держава вираховуватиме граничний розмір компенсації (до 3 млн грн на рік), орієнтуючись на дату укладення договорів страхування, а не їх завершення, як було у попередніх правилах.  

Нагадаємо, програма страхування воєнних ризиків для бізнесу стартувала 1 січня 2026 року. Наразі за напрямом компенсації за пошкоджене або знищене майно погоджено 139 заяв, на 2,67 млрд грн ймовірної компенсації. За напрямом компенсації страхової премії бізнес подав 63 заяви на участь у програмі. Загальна вартість страхового покриття за ними складає 7,9 млрд грн, потенційний обсяг компенсації складає 94,22 млн грн. 

В травні перші чотири українські компанії вже отримали від держави часткову компенсацію страхових премій за договорами страхування майна від воєнних ризиків на загальну суму 6,8 млн грн.  

Дізнатись більше можна тут:https://madeinukraine.gov.ua/insurance-war-risks

Подати заявку на участь у програмі можна на сайті Експортно-кредитного агентства:https://www.eca.gov.ua/produkty/pk/

*За матеріалами сайту:«Міністерство економіки,довкілля та сільського господарства України»